Донецька область до 2014 року була однією з найурбанізованіших в Україні. Більшість населення жила саме в містах, і навіть зараз, попри окупацію та бойові дії, ці міста залишаються важливими адміністративними, промисловими та культурними центрами.
Які міста вважаються найбільшими за населенням
До повномасштабного вторгнення десятка найбільших міст Донецької області виглядала так:
- Донецьк — понад 900 000 жителів (окупований з 2014 року)
- Маріуполь — близько 430 000 (окупований з 2022 року)
- Макіївка — близько 340 000 (окупована з 2014 року)
- Краматорськ — близько 150 000
- Слов’янськ — близько 100 000
- Бахмут — близько 70 000 (до 2022 року)
- Горлівка — близько 250 000 (окупована з 2014 року)
- Покровськ — близько 60 000
- Костянтинівка — близько 60 000
- Дружківка — близько 55 000
Реальна чисельність зараз значно менша через вимушене переселення та бойові дії. Більшість великих міст або окуповані, або перебувають у зоні активних бойових дій.
- Краматорськ — де-факто адміністративний центр підконтрольної частини області
- Слов’янськ — другий за значенням центр на підконтрольній території
- Покровськ — важливий транспортний і логістичний вузол
Донецьк і Маріуполь: два міста, яких уже не впізнати
Ці два міста — найбільші в регіоні — зазнали найбільших втрат. Донецьк під окупацією вже понад десять років. Маріуполь зруйнований у 2022 році після тримісячної облоги.
Донецьк до і після 2014 року
Донецьк був промисловим і культурним серцем регіону. Великі заводи, розвинена інфраструктура, стадіон “Донбас Арена” — місто вважалося одним із найрозвиненіших на сході України. Після 2014 року почався відтік населення. Ті, хто залишився, живуть в умовах непідконтрольного угруповання без зв’язку з українськими реєстрами, банківською системою і документами.
Багато людей досі помилково вважають, що переселенці з Донецька можуть повернутися і просто “відновити” своє майно. Насправді ж майнові питання на окупованих територіях заморожені, угоди не мають правової сили в Україні, а повернення можливе лише після деокупації.
Маріуполь: масштаби руйнувань
До 2022 року Маріуполь був портовим містом з потужним металургійним комплексом. Завод “Азовсталь” давав роботу тисячам людей. Місто мало непоганий центр, набережну, університети. Після окупації більша частина житлового фонду пошкоджена або зруйнована. Окупанти зводять нові квартали, але масштаби відбудови не відповідають реальним втратам міської інфраструктури.
За різними оцінками, Маріуполь втратив від 60 до 80 відсотків довоєнного житлового фонду. Значна частина міста досі потребує повного знесення і відбудови з нуля.
Краматорськ і Слов’янськ: нові центри підконтрольного регіону
Після втрати Донецька саме Краматорськ взяв на себе функції обласного центру. Тут розташована обласна військова адміністрація, суди, держустанови. Місто прийняло тисячі переселенців і суттєво виросло в адміністративному значенні.
Слов’янськ — менший, але не менш важливий. Він традиційно був торговим і транспортним вузлом. Зараз це місто зазнає регулярних ударів, але продовжує функціонувати. Обидва міста — Краматорськ і Слов’янськ — розташовані поруч і фактично формують єдину агломерацію на підконтрольній частині регіону.
Промисловий профіль і чому він важливий
Донецька область — один із найпотужніших промислових регіонів України. Найбільші міста формували цей профіль десятиліттями.
Що виробляли і виробляють
Вугільна промисловість, металургія, машинобудування — три основні галузі, навколо яких виросли міста регіону. Маріуполь давав близько 20 відсотків усього українського сталевого експорту. Донецьк і Макіївка були центрами вугільного видобутку. Навіть менші міста, як-от Костянтинівка чи Дружківка, мали потужні заводи зі своїми спеціалізаціями.
Що відбувається зараз
Більшість великих підприємств або зупинені через бойові дії, або вивезені окупантами, або працюють в умовах невизначеності. “Азовсталь” фізично зруйнований. Шахти на окупованих територіях де-юре не належать Україні, але де-факто контролюються окупаційною адміністрацією. Підприємства на підконтрольній частині продовжують роботу, але з обмеженими потужностями.
Є один нюанс, який часто випускають з уваги: підприємства, евакуйовані з Донецької та Луганської областей після 2014 року, отримали спрощений режим реєстрації та переведення активів. Ті, хто не скористався цим механізмом вчасно, зараз мають значно більше труднощів із доведенням права власності.
Переселенці з великих міст: практична сторона
Мільйони людей залишили найбільші міста Донецької області — у 2014-му та у 2022-му. Переважна більшість осіла в інших регіонах України або виїхала за кордон.
Якщо Ви є переселенцем із цього регіону або маєте там нерухомість, важливо знати кілька речей:
- Нерухомість на окупованих територіях юридично залишається вашою власністю за українським законодавством
- Будь-які угоди, укладені під окупацією, Україна не визнає
- Документи, видані окупаційною адміністрацією, не мають юридичної сили
- Реєстрація ВПО (внутрішньо переміщеної особи) дає доступ до виплат і пільг
- Деякі виплати потребують щомісячного підтвердження статусу ВПО
Повернення до рідних міст після деокупації буде процесом, а не подією. Відбудова, реєстрація документів, відновлення комунальних послуг — усе це займе роки.
Після деокупації: чого очікувати від регіону
Питання відновлення найбільших міст Донецької області вже обговорюється на рівні міжнародних організацій. Маріупольський кейс — окремий: місто доведеться відбудовувати фактично з нуля.
Краматорськ і Слов’янськ розвиваються вже зараз, попри обстріли. Там будуються укриття, ремонтується інфраструктура, залишається частина населення. Ці міста мають шанс стати точками зростання після завершення війни.
Відновлення регіону — це не лише будівництво. Це повернення людей, реєстрація підприємств, відновлення соціальної інфраструктури. Донецька область має значний потенціал, але реалізувати його можна лише після деокупації та реінтеграції.
